Вступне слово                                                           

Звичаї народу – це ті прикмети, яких

розпізнається народ не тільки в сучасному,

а і в його історичному минулому.

Олекса Воропай

            Кожен народ, кожна нація, навіть певна соціальна група мають свої звичаї, духовні засади, що існують століттями. Народні традиції, звичаї та певні знання передаються з покоління в покоління, мають регіональні особливості, але суть при цьому лишається незмінною. Деякі традиції осучаснюються і використовуються на практиці.

         Андрія – це одне з найпоетичніших зимових свят, що має народну назву Калита і було особливо популярним серед молоді. І до нашого часу це свято ввійшло у народні традиції і обряди, як головне і найулюбленіше свято української молоді, яка збиралася на вечорниці, де з принесених продуктів дівчата готували вареники, пироги, узвар, гречану кашу, кисіль, а також ритуальні страви – кашу, балабушки і калиту. Останні використовувалися у ворожінні, розвагах. Ворожінь було безліч, та всі вони мали на меті одне – дізнатися про свою долю, найчастіше про одруження. Навіть сьогодні подекуди дівчата продовжують ворожити, як у давнину. Вносять оберемок дров, складають; як буде по парі, то хутко буде мати пару. Висмикують зі стріхи солому, і як попадеться стебло із колоском, а в колоску зерно, то буде багата за чоловіком. Ворожили з чоботом: треба кинути його на вулицю через плече: куди носком показує, звідти й старостів чекати. Насипали в хаті на долівку пшеницю, ставили воду в мисочці, дзеркало. Потім виносили півня і пускали його. Клюне зерно – господарем суджений буде, води нап’ється – п’яницею, а в люстерко гляне – ледачим буде.

         Після ворожінь виконувався ритуальний обряд кусання калити – пшеничного коржа, якого підвішували до стелі. Веселі персонажі свята – пан Калетинський і пан Коцюбинський.

• Їду, їду калиту кусати!
• А я буду по зубах кресати!
• А ти хто?
• Я – Калетинський! А ти?
• Я – Коцюбинський!

Хлопці розповідали жарти, танцювали, сміялися, тим самим   заробляючи  на вареники у дівчат. Все це проходило у веселій, яркій атмосфері. І ось таке свято ми намагалися відтворити у нашому позашкільному закладі, де участь приймали як діти, так і керівники гуртків.

Ми доклали немало зусиль, щоб це свято вийшло цікаве і змістовне:  ознайомили дітей з історією свята Андрія Первозванного,  показали красу і велич українських народних свят, виховуючи у дітей любов до свого минулого, пошану до українських традицій.