Сарненський районний Будинок дітей і молоді

Конспект заняття

Літературно-мистецького клубу «Паростки»

гурток «Театральний вулик»

«Уява та фантазія у творчості актора»

Керівник: Мась І. П.

Сарни 2014

Тема: Уява та фантазія у творчості актора.

Мета: Розвинути здатність віри в запропоновані обставини, виправдовуючи   

           нові, активізувати свої думки, відчуття та настрої і створити певні

           мотиви, глибоко повірити в усе те, що відбувається на сцені.

Обладнання:, О. Заворотній, В. Лопандя «Психофізична техніка та тренінг 

          актора», навчальний посібник,театральна енциклопедія, книги з

          репродукціями.

                                                     Хід заняття:

І. Організаційна частина.

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття:

1. Бесіда «Що таке уява та фантазія у творчості актора?»

      Творча уява відіграє важливу роль у всіх сферах діяльності людини. Пізнання людиною світу розпочинається з відчуття, які й стають матеріалом для майбутнього продукту фантазії та уяви.

      Кожна людина має своє бачення світу, що обумовлюється природою його сприйняття, інтелектом та життєвим досвідом. Тому так не схожі між  собою твори різних  художників, постановки режисерами вистав та інше. На сцені немає нічого справжнього: декорація, дійові особи, тощо. Хата – не хата. А легка споруда з рейок та тканини, кохана – не кохана, а актриса театру. Одне слово - усе є вигадкою й неправдою. У цьому разі фантазія та уява і допомагає актору зажити чужим життям. Перетворити навколишню неправду на правду художню. Цей процес і є основою сценічного мистецтва. Тому мистецтво театру й відрізняється від життя. Як вино від винограду, коли в результаті складного процесу бродіння та витримки отримуємо продукт нових якостей.

      Творча уява є результатом нашого асоціативно – образного мислення, коли продуктом стають нові зв’язки пережитих нами або знайомих нам наших спостережень, відчуттів та вражень.

      Фантазія – це уявлення, які переносять нас у світ виключних обставин та умов, котрих ми не знали. Не переживали і не бачили. Яких у нас не було. А можливо, їх і немає в дійсності.

      К. С. Станіславський пише: «Уява створює те, що є, що буває, що ми знаємо. А фантазія – те, чого немає. Чого в дійсності ми не знаємо, чого ніколи не було і не буде, а може і буде. Як знати? Коли народна фантазія створювала казковий килим – літак, кому спадало на думку, що люди будуть ширяти в повітрі на аеропланах? Фантазія все знає і все може. Фантазія, як уява, потрібна художникові.»

     Якщо виходити з власного відчуття, то уявляти, фантазувати, мріяти – це значить бачити внутрішнім зором те, про що думаєш.

      Уявна діяльність безмежна і різноманітна, вона поширюється на всю акторську творчість, ми можемо уявити людину з письмової або словесної характеристики. Текст автора, розповіді людей, музика, художні полотна стають вагомим підґрунтям для роботи уяви. Уявна діяльність і розвивається в процесі  активної творчості людини та відповідальних вправ. Ці вправи мають за мету розвинути здатність віри в запропоновані обставини. У цьому і допомагає магічне «якби» - я був батьком, «якби» - сьогоднішнє заняття проводилися на березі моря і т. д.

      Але головна проблема в тому, щоб діючи в умовах  уявного життя. Зберегти всі тонкощі органічних процесів. які притаманні людині в реальному житті. А для цього він сам повинен глибоко повірити в усе те, що відбувається на сцені. Ця віра актора і є основним стимулом віри глядача.

      К. С. Станіславський пише: « намагайтесь завжди виправдовувати вчинки та дії, які ви робите на сцені, своїми «якби» та запропонованими обставинами. Тільки такою творчістю ви зможете до кінця задовольнити своє почуття правди і повірити в справжність своїх переживань.» І далі продовжує: «Правда на сцені – це те, у що ми щиро віримо як усередині самих себе, так і в душах наших партнерів. Правда невід’ємна від віри – від правди. Вони не можуть існувати одна без одної, а без них обох не може бути ні переживання, ні творчості.»

      Отже, для того, щоб актору на сцені бути правдивим, він повинен опанувати навички та вміння через цікаве для нього мотивування, виправдовувати все , що стосується його життя на сцені.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Практичні заняття. Комплекс вправ.

Вправа № 1.

     Учні сидять півколом, керівник дає завдання: передавати вазу один одному, розповідаючи про неї, тим самим склавши свою розповідь про цей предмет (тобто вазу), не повторюючись.

Вправа № 2.

      Учні сидять півколом. Керівник показує предмет, наприклад, палицю, пояснюючи, що з нею можна робити у побуті, для чого використовувати у реальному житті. Діти по черзі беруть палицю і, наприклад, взявши. Імітувати з палиці кладку, яка перекинута через рівчак.

Вправа № 3.

      Зі стільців улаштовують перешкоди. «Провідник» веде групу через перешкоди і всі, рухаючись через них і, уявляючи ці перешкоди повинні копіювати рухи «Провідника».

Вправа № 4.

      Учні по колу перекидають один одному уявний предмет. Кожен, кидаючи, називає його. Той, хто отримує предмет, повинен пристроїтися  до нього – адже торт, наприклад, ви будете ловити зовсім не так, як кошеня і т. д.

ІУ. Підсумок заняття

4. Домашнє завдання.

- Діти повинні на наступне заняття підготуватися до самостійної роботи. Для цього потрібно продумати тему етюду, навіть парного етюду, дати назву.