Кредо театрального гуртка:

«Театральна вистава розкриває перед дитиною

весь світ засобами мудрої та вічної казки,

розвиває творчі здібності особистості,

а найголовніше, виховує справжню людину».

С. Русова

      Перед сучасними педагогами стоїть складне і відповідальне завдання – виховати особистість, системою наукових знань. Професійна діяльність вчителів багатогранна. Він виконує функції вихователя, організовує навчальну, позаурочну та позашкільну діяльність учнів, що вимагає нового підходу до технології практичної реалізації концепції формування вільного громадянина, творчого, активного, здатного розв’язати завдання, які забезпечують поступ нації.

      Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок безперервної освіти в системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого розкриття її задатків і нахилів, створення умов для розвитку і підтримки талантів та обдарувань у галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавленість, створює необхідні передумови для прояву її природних здібностей.

     Принципове значення має позашкільний педагогічний процес як цілісна система безперервної освіти особистості, формування її у специфічних умовах життєдіяльності - у сфері дозвілля. Найхарактернішими особливостями цієї сфери є невимушене, неформальне спілкування і самовираження, вільний вибір форм і засобів діяльності, використання їх на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами. Уся позашкільна виховна робота спрямована на розвиток творчої особистості, її ініціативи з урахуванням потреб і здібностей.

     Позашкільна освіта покликана забезпечити потреби дитини у творчій самореалізації, інтелектуальний, духовний, фізичний розвиток вихованців, підготувати їх до активної професійної та громадської діяльності, створити умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань і стану здоров'я.

      Для створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей і молоді у вільний від навчання час організована робота літературно –  мистецького клубу «Паросток», який працює понад вісім років у Сарненському БДМ. Керівник розробив паспорт, структуру і духовний портрет клубу, що є обов’язковим у процесі роботи і пошуку творчих вихованців.

     Гурток «Театральний вулик» має свої принципи, свій алгоритм роботи. Мотиваційний етап занять відображений у пред'явленні індуктора - спонукача пізнавальної діяльності. Індуктор - предмет, побудник пізнавальної діяльності - допомагає вихованцям пробитися через досвід, через заслін своїх знань, переконань, які показують йому тільки ту реальність, яка їм відповідає, а все інше робить невидимим. Прозріти, побачити, спантеличити, а потім вже організувати пошук – бажаний  ланцюжок дій, в яку керівник включає дітей, придумуючи індуктор. Мотивацію підсилює і афішування - пред'явлення своїх ідей, планів, результатів своєї роботи, закінчується заняття гуртка завжди рефлексією на рівні думки, аналізу свого шляху, своїх відчуттів, вражень. Заняття в гуртку «Театральний вулик» ведуться за програмою, що включає кілька розділів. Такий розділ «Культура і техніка мовлення» є обов’язковим на початковому етапі. Він об'єднує ігри та вправи, спрямовані на розвиток дихання і свободи мовного апарату, правильної артикуляції, чіткої дикції, логіки та орфоепії. У розділ включені гри зі словом, розвиваючі зв'язну образну мову, вміння складати невеликі оповідання і казки, підбирати найпростіші рими. Робота над віршем, прозою, байкою, індивідуальна співпраця керівника з вихованцям. Театральна гра передбачає не так набуття дитиною професійних навичок, скільки розвиток його ігрової  поведінки, естетичного почуття, вміння спілкуватися з однолітками і дорослими в різних життєвих ситуаціях. А спілкування – це особлива форма людської взаємодії і міжособистісних взаємин, воно є обов’язковою умовою формування загального інтелекту. Тип вербального (мовою) і невербального (жестами) спілкування також практикується на заняттях гуртка.

     Мета програми: гармонійний розвиток особистості дитини засобами естетичної освіти; розвиток його художньо - творчих умінь; моральне становлення. Мета може бути досягнута при вирішенні ряду завдань: Забезпечення необхідних умови для особистісного творчого розвитку дітей; Формування загальної культури; Придбання знань і практики в галузі театрального мистецтва. У результаті освоєння програми «Театрального вулика» вихованці отримують цілий комплекс знань і набувають певні вміння. До кінця другого року вони повинні: вміти правильно оцінювати наслідки людської діяльності і власних вчинків; досягти стану акторської розкутості, вміти проживати той чи інший літературний сюжет етюдним методом, імпровізувати за досить стислий термін; виховувати в собі такі якості, як чуйність, співпереживання, прагнення допомогти, почуття власної гідності, впевненість; оволодіти навичками спілкування, швидко адаптуватися, почувати себе комфортно в будь-якій обстановці.

      Значущим моментом при роботі з дитячим об'єднанням є виховна робота. Головною ланкою цієї роботи є створення і зміцнення колективу. Цьому сприяє спільні заняття, заняття з вивчення акторської майстерності, сценічної мови, сценічного руху, правильного нанесення гриму, підготовка і проведення спільних свят, виступів. Дуже важливі відносини в колективі. Колективна робота сприяє не тільки всебічному естетичному розвитку, а й формування моральних якостей хлопців, навчає нормам гідної поведінки. Одне із завдань педагога-створити комфортний мікроклімат. Дружний творчий колектив не тільки допомагає дітям збагачувати себе знаннями та вміннями, а й відчувати себе єдиним цілим. Похвала педагога за самостійною вирішення питання, постійні доручення, бесіди, а також допомога молодшим товаришам дають впевненість у собі і почуття задоволення. Важливо, щоб старші учасники відчували відповідальність за себе і за молодших, а молодші - поважали старших, вбачаючи в них захисників і помічників у діяльності. Велике значення надається на заняттях ігор. У грі нерідко виникають досить складні ситуації, що вимагають від дітей моральних рішень і дій. Виконувати правила гри зобов'язані всі, і діти відчувають, що перемога перемозі - різниця. У грі неприпустимі образи один одного, грубість, нечесність. Вони завжди цінують взаємодопомога, доброту, чесність, підтримку, увагу і чуйність. Виховне значення гри важко переоцінити. Інша функція гри, фізичний розвиток, у грі вдосконалюються рухові навички. Вкрай важливо дбайливо ставитися до старших вихованцям - підліткам, враховуючи, що саме для них група має особливу цінність, особистісну значимість. Різне сприйняття малої групи підлітків пов'язано з задоволеністю своїми взаєминами з іншими членами групи, з такою особливістю підліткового віку, як переважання емоційно-вольової сторони відносин і неточною усвідомленістю відносин і недостатньою усвідомленістю відносин з товаришами по групі. Керівник, враховуючи цю особливість, повинен розподілити обов'язки, ролі та доручення таким чином, щоб статус учасника групи піднімався, а взаємини між організатором (ватажком), активістами, виконавцями, були задоволені, тобто всі були «втягнуті» у загальну справу. Керівник повинен також приймати участь у виставах, нехай навіть зіграти епізодичну роль, але це стимулює дітей до активного пориву, до вирішення усіх поставлених завдань на сцені.

     Театр – багатогранний світ який поєднує в собі безліч мистецьких напрямків. Виховання дітей засобами театрального мистецтва передбачає цілий комплекс навчальних дисциплін, що розв’язують ряд творчих завдань: виховання художньої уяви, творчої ініціативи, емоційної гнучкості, культури мови, естетичних смаків та оцінок.

      Театральні ігри та вправи – допомагають дитині розкрити свій творчий потенціал,навчитись спілкуватись з партнером, позбутись внутрішньої невпевненості. Вони сприяють розвитку творчої уяви та фантазії, допомагають позбутися внутрішньої невпевненості та скутості. Вправи на усунення м’язових затискань дають змогу дитині почувати себе більш впевнено на публічних виступах, контролювати себе та свої емоції. М’язова свобода та увага тісно пов’язані між собою, коли дитина навчиться контролювати своє тіло, то зможе сконцентрувати свою увагу на конкретній дії, та при цьому буде відчувати себе абсолютно упевнено та психологічно комфортно. Саме тут мають змогу розкриватися здібності дітей, особливо сором'язливих, певною мірою закомплексованих, звикаючи до участі у виставі, вона легко набуває впевненості у своїх силах, вільно виступає перед однолітками, стає активнішою на уроках.

     Етюди на запропоновані обставини надають можливість перевтілитись в різні образи та відчути легкість взаємин між партнерами на сцені і цю легкість переносити на взаємини з оточуючими в житті. Заняття в гуртках естетичного виховання дозволяє всебічно розвинути та розкрити таланти дитини, яку без перебільшення назвуть – «обдарована дитина.

     З самого початку занять необхідно привчати учасників театрального гуртка уважно слідкувати за тим, як їх друзі виконують своє завдання. Це розвиває увагу, а головне допомагає краще зрозуміти вимоги керівника та чітко усвідомити до чого слід прагнути. Тобто, кожен вчиться на помилках інших. Перед керівником стоїть завдання навчити вихованців бути зацікавленими співучасниками та співтворцями заняття, в них бажання до творчого зростання та здобуття нових знать. Тут багато залежить вiд iндивiдуальних особливостей дітей i самого керівника. Слід скеровувати увагу вихованців i вчити їх спостерігати так, щоб допомогти їм бачити i відкривати в добре знайомих предметах i явищах дещо нове, те, чого раніше вони не брали до уваги. Велике значення має особистий приклад керівника, його вміння помітити непомітну, але характерну деталь, в тому чи іншому предметі, явищі i звернути на неї увагу дітей, цікаво розповідати про особисті спостереження, які розкривають звичне i добре відоме з невідомого боку.

     На таких заняттях керівник театрального гуртка повинен постійно аналізувати дії кожного з дітей i непомітно допомагати їм засвоювати елементи сценічної грамоти.

      Велика роль у формуванні художніх здібностей гуртківців приділяється проведенню в системі на кожному занятті акторських тренінгових вправ, будь-якого етапу навчання з урахуванням вікових особливостей вихованців. Завдання тренінгу – пробудити творчу фантазію й мимоволі пристосовуватися до сценічних умовностей. Тренінг сприяє розвитку пластики, культури й техніки мови, розкріпаченню, зняттю агресії. Акторський тренінг припускає широке використання елементів гри. Саме гра здатна знімати зажатість, скутість, розвивати зорову й слухову увагу, пам’ять, спостережливість. Жвава і захоплююча форма проведення занять, заснованих на театральних тренінгах, пластичних імпровізаціях та грі, допомагають дитині розкритися й проявити себе у спілкуванні, а потім і у творчості, будуючи творче коло.

    Зміст даної програми орієнтує педагога на створення умов для активізації у вихованців естетичних установ, як невід’ємної характеристики їх світосприйняття й поведінки.

     Особлива увага приділяється технології формування виконавської майстерності, яка безпосередньо зорієнтована на особистість вихованця. Технологія спрямована на формування психофізичної свободи вихованців, розвиток уваги, уяви, фантазії, а також уміння діяти. Вона дає змогу кожному члену колективу спробувати себе, подолати свою сором’язливість, невміння, незнання, труднощі та зламати “бар’єр комплексів”.

     Діагностика успішності отриманих знань, умінь та навичок здійснюється постійно в процесі поточних занять, підсумкових виступів.

Засвоєння програмного матеріалу оцінюється за такими критеріями:

• оволодіння основними уміннями та навичками акторської майстерності, правилами роботи над образом, вимогами до сценічної мови;
• наявність постійного відчуття акторського ансамблю, відчуття партнерства;
• уміння аналізувати свою сценічну роботу і роботу колег;
• уміння добре орієнтуватися в різних сценічних жанрах та амплуа й використовувати набуті знання та вміння в постановці номерів;
• майстерне виконання індивідуальної програми декламатора;
• участь у театральній та концертній діяльності колективу;
• участь у конкурсах і фестивалях різного рівня.

     Умовою для переведення вихованців з початкового на основний рівень є індивідуальні успіхи та відповідна база теоретичних знань. Показником успішного освоєння навчального матеріалу програми є активна, творча участь вихованців у рефлексивних бесідах, інтелектуальних іграх «Ерудит театрального мистецтва», театральних вікторинах, літературних вітальнях, показах спектаклів, сценічних мініатюрах, конкурсах і фестивалях з театрального мистецтва.

     Заняття найкраще проводити в актовому залі, де досить місця для акторських розминок, театральних ігор, для перегляду спектаклів і, звичайно ж, репетицій. Необхідна наявність музичного інструмента або аудіотехніки.

     Однією з особливостей програми є поступове ускладнення матеріалу як практичного, так і теоретичного. Завдяки підібраному навчальному матеріалу вихованці мають можливість «подорожувати» від народних джерел виникнення театру й рольових ігор-імпровізацій до сценічних історій, заснованих як на літературному матеріалі, так і на вигаданих дитячих історіях. Тому важливим є формування репертуару гуртка, оскільки правильно підібраний матеріал сприяє духовному і виконавському зростанню колективу, формуванню його неповторного творчого обличчя. Важливим компонентом навчання в театральному гуртку є використання як традиційних форм й методів театральної педагогіки, так і інноваційних: заняття-гра, заняття-подорож, відвідування театрів, музеїв, виставок, тематичні екскурсії, перегляд відеофільмів, слайдів, прослуховування музики, відеофільмів з виступами тощо.

Форми занять:

-        лекції-бесіди;

-        тренінги;

-        репетиції;

-        ігри;

-        показ театральної постановки (мініатюри, спектаклі);

-        участь у конкурсах, фестивалях різного рівня.

Дитина оволодіває вміннями й навичками:

У сприйманні театралізованого видовища:

• розуміє зміст дійства вистави, театральний образ як живу акторську дію, використовує акторську техніку міміки, жестів, слова, пантоміми, музики, співу, танцю;
• наслідує позитивних героїв, співчуває персонажам казки, порівнює вчинки негативних героїв, переносить оцінювання казкових історій в сферу «Я сам» і оцінює свої вчинки та вчинки товаришів;
• підказує персонажам вистави як поводитися у скрутних ситуаціях, оцінює характер героя (хитрий, добрий, злий, улесливий, довірливий, нерозумний).

У сценічній діяльності:

-        брати активну участь у підготовці до театралізованих ігор;

-        творчо перевтілюватися в образи персонажів, розігруватися сюжети, виразно із гумором виконувати ролі;

-        будувати самостійно мізансцени;

-        вносити творчі фрагменти в гру за казкою;

-         декламувати ролі у монологах, діалогах, поемах і т. д.;

-        брати участь у роботі драмгуртків;

-        виготовляти елементарні декорації, атрибути, костюми.

У процесі навчання дитина дізнається та усвідомлює:

-        про театр як вираження життєвих ситуацій в акторській грі;

-        про театралізовану термінологію;

-        важливість орієнтування  на партнера з ігрової взаємодії;

-         змістовність, варіативність сюжетів, можливість їх зміни.

Форми організації театралізованої діяльності (статичні):

-        театралізація окремих епізодів постановки;

-        драматизація казок, сюжетоскладання;

-        організація ігор-імітацій; розробка сценаріїв;

-        інсценування та читання за ролями віршів, написаних у діалогічній формі;

-        розігрування за ролями літературних творів;

-        оздоблення сюжетного ігрового поля;